ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ІНТЕРНЕТУ

   

   Перший в світі Інтернет зародився зі створенням дослідної комп'ютерної мережі, яка отримала назву ARPANET. Її основним завданням була комутація пакетів Агентства перспективних дослідницьких проектів Міноборони США. Передумовою до створення такої мережі став запуск штучного супутника Землі в СРСР у 1957 р. Після цієї події з метою підвищення ступеня інформаційної безпеки на випадок війни Міністерство оборони Сполучених Штатів в екстреному порядку віддало наказ розробити надійну систему для передачі даних і виділив на це необхідні кошти. Зайнялося питанням створенням комп'ютерної мережі спеціальне агентство DAPRA, яке відповідало за впровадження нових технологій в США. З плином часу APRANET розвивалася і ставала популярною вченими з різних сфер науки.

    

     Спроба встановлення першої зв'язку по мережі була проведена 29 жовтня 1969 року. Чарлі Клайн з Каліфорнійського університету (р. Лос-Анджелес) пробував віддалено підключитися до ПК, що знаходиться на відстані 640 км у Стенфордському дослідницькому інституті, де Білл Дювалль в телефонному режимі підтверджував успішну трансляцію кожного символу. Однак з п'яти знаків слова «LOGON», яке було спеціальною командою авторизації в системі, з першої спроби вдалося передати лише перші три знаки – «LOG», після цього в мережі стався збій. Однак після повернення APRANET в робочий стан через кілька годин наступна спроба вчених встановити зв'язок на відстані увінчалася успіхом. Дата 22.10.1969 р. може по праву вважатися датою появи першого в світі Інтернету.

     Перша програма для обміну електронними листами в Глобальній мережі з'явилася в 1971 році і відразу ж стала популярною серед користувачів Інтернету. У 1984 р. почала функціонувати комп'ютерна система розподілу доменних імен, яка дозволяла отримати інформацію про сайту в Мережі.

    Крім того, у 1984 р. з'явилася ще одна масштабна мережу NSFNet, яка була створена Національним науковим фондом Сполучених Штатів. Вона включала в себе безліч дрібних мереж, в тому числі і популярні тоді Bitnet і Usenet, і володіла значно більшою пропускною здатністю в порівнянні з мережею ARPANet. Таким чином, остання набула серйозного конкурента. До NSFNet підключилися понад 10 000 ПК менш ніж за рік, і зі словом «Інтернет» поступово стала асоціюватися саме ця мережа.

     Створення протоколу IRC – Internet Relay Chat заклало основу першого чату, яке забезпечило спілкування користувачів в реальному часі. Це відбулося в 1988 році.

       Проте головним постачальником даних Глобальна мережа стала лише до 1995 р., коли її трафік перевищив за обсягом пересилається поширений протокол передачі файлів FTP. Це послужило поштовхом для створення W3C – Консорціуму Всесвітньої павутини. Варто відзначити, що саме остання надала вигляд раніше безликому Інтернету. Таким чином, з 1996 р. терміни «Інтернет» і «Всесвітня мережа» практично повністю підміняють один одного.

Хімчак В. 8-Б

Джерело: https://webbuilding.com.ua/ukr/articles/istoriya-interneta/

Історія винайдення навушників

Ви коли-небудь хотіли дізнатися, звідки взялися навушники? Ці компактні, а іноді і не зовсім, пристрої зустрічаються повсюдно! Виходячи з дому, багато відгороджуються від світу за допомогою навушників з улюбленою музикою. А всі так роблять?Так вони називалися трохи більше століття тому. Достовірний рік появи звичних нам навушників йде у незвіданість. Але багато факти все ж вдалося розкопати. Багато електронних новинок є дітищами військовій галузі. Сучасні навушники – не виняток. Перші згадки про подібних пристроях виникли відразу після винаходу радіо. У різних країнах ця дата коливається від 1888 року і аж до 1895-го.Перш за все, необхідні вони були військовим: розвідникам, льотчикам і зв’язківцям. Спочатку, вся земля була оповита проводами і кабелями, що дозволяють підтримувати зв’язок на великих відстанях. У 1891 році, світ дізнався про революційне відкриття, запатентованому Ернестом Меркадье.

Це був набір навушників, що вставляються у вуха. Вони були досить легкими, щоб носити на голові, але все ще потребували всебічного тестування та оптимізації. Саме він вперше застосував гумові ковпачки для придушення зовнішніх шумів і виключення роздратування вушниці.

На жаль, така розробка була відкладена в дальній ящик, як мінімум, ще років на 50.

Потім, у середині 90-х років XIХ століття,британською компанією “Electrophone”була створена оригінальна система, яка давала можливість жителям Лондона прослуховувати різні театральні постановки в режимі реального часу. Конструкція такого апарату, походившая на театральний бінокль, включала в себе кілька масивних навушників, які з’єднувалися під підборіддям і трималися за допомогою довгого стрижня.

У 1895 році було продемонстровано новий винахід невгамовного Едісона, яке винахідник назвав кинетофоном. Це пристрій було комбінацією — кінетоскопа і фонографа.

Якщо розібратися, то насправді, вчений просто включив аудіозапис разом з відеофрагментом. Відставання звуку нікого не цікавило, всі захоплювалися дивом. Для перегляду фільму потрібно було дивитися в окуляр на великому дерев’яному ящику, а для прослуховування звуку — надіти навушники.

Ну, як навушники – ні обмотки, ні мембрани. Це були просто трубочки, які передавали звук з ящика з обертовим циліндром фонографа до вушних отворів глядача.

Пора переходити до XX століття.

Навушники Болдуіна 1910 рік. Йде війна. Що потрібно людству? Правильно! Вдосконалені навушники!

Саме тому, Натаніель Болдуін пропонує ВПС США кілька креслень з описом конструкції головних телефонів. Особливістю була наявність утримує дуги на голові, а не на шиї.

Також, дуга була обтягнута шкірою і мала регулирующуюся частина. Через кілька років, це ідея використовувалася всіма операторами військово-морського флоту.

У У0-х роках на подібні навушники «підсіли» не тільки військові галузі, але і прості городяни, застосовуючи їх при прослуховуванні музики. Але звучання було далеко не ідеально. Мова ще можна було розібрати, але музика залишала бажати кращого.

Тоді в 1926 році, ще нічого не підозрюючи, 18-річний Ойген Байєр засновує фірму Elektotechnische Fabrik Eugen Beyer.

Але що стоїть модель навушників, яка у всю використовується в наші дні, була випущена у світ лише в далекому 1953-м. Beyerdynamic DT-48 були розраховані «для всіх і кожного» за рахунок своєї низької ціни.

У 1958 році Джон Косс випускає свої навушники, виготовлені на базі стандартних авіаційних головних телефонів.

Він зміг значно перетворити якість звуку. Зміркувавши, що за навушниками велике майбутнє, Джон Косс випускає першу серійну модель Koss SP-3 — прототип сучасний внутрішньоканальні навушники.

У 1964 компанія Beyerdynamic випускає вставний навушник DT 507, вага якого складає всього 11 грам. Він постачався в комплекті з фірмовим радіоприймачем.

Протягом наступних 4-х років а ринку фігурували навушники виключно закритого типу. Це означало, що слухати музику міг тільки одна людина, а весь звук залишався в «раковині» навушника. Закритий із зворотного боку вуха драйвер ізолював звук і робив навушники масивними.Першими навушниками з відкритою конструкцією стала модель Sennheiser HD 414, яка підірвала ринок, реалізувавши близько 10 мільйонів навушників.

У 1979-му році з’являється ще один «музичний гравець»: компанія Sony випускає портативний плеєр Walkman.

Разом з навушниками Sony MDL-3L2. Їх девізом стали слова: «легкі, зручні, недорогі»!

Починаючи з 1986 року на ринок виходять шумоподавлюючі навушники компанії Bose, призначені для авіа-пілотів.

Питання про появу бездротових навушників став руба ще під час Другої Світової війни, коли значна частина сполучних комунікацій була пошкоджена або зовсім  в реальності, такі технології з’явилися лише в 90-ті роки минулого століття. Компанія Koss анонсувала модель навушників, що дозволяє за допомогою інфрачервоного променя підключатися до підсилювача або іншого джерела звуку за допомогою йде в комплекті приставки.

Навушники Koss з інфрачервоним променем Таку перспективу підхопила і англійська компанія Recoton. Вони планували запустити навушники, що працюють на частоті 900 МГЦ і мають радіус дії до 45 метрів.

Але уряд їм відмовило. Вже в 1998 році перед усім технічним світом розкриваються можливості передачі звуку без проводів – Bluetooth.

Пройшовши такий довгий і не менш тернистий шлях, навушники, лежать у кожного в кишені, мають можливість радувати нас день у день!
Джерело:http://navushnyky.com.ua/istoriya-vynajdennya-navushnykiv/
Відміцька Карина 8-А

• 

8 жовтня - день народження мікрохвильової печі

17.03.202

Мікрохвильову піч винайшов і запатентував 8 жовтня 1945 житель штату Массачусетс інженер Персі Спенсер. Він першим зауважив здатність надвисокочастотного випромінювання до нагрівання продуктів.

Спенсер працював тоді у компанії «Raytheon», яка займалась виготовленням обладнання для радарів. За легендою, ідея створення мікрохвильової печі прийшла винахідникові в голову після того, як він, постоявши у магнетрона (електронна лампа, яка генерує мікрохвильове електромагнітне випромінювання), виявив, що шоколадний батончик у кишені розтанув. За іншою версією, він помітив, що нагрівся бутерброд, покладений на увімкнений магнетрон.

Перші НВЧ-печі, що призначалися для армійських їдалень і великих ресторанів, були шафами висотою 175 см і вагою 340 кг. Компактніші домашні печі почали вироблятися з 1955 року. Перша серійна побутова мікрохвильова піч була випущена японською фірмою Sharp в 1962 році.
У СРСР мікрохвильові печі випускалися на заводах ЗіЛ (Москва, модель «ЗІЛ») і Південмаш (Дніпрпетровськ, моделі «Мрія МВ», «Дніпрянка-1» (1990 р, 32 літри, потужність 2300 ват, маса 40 кг, ціна 350 крб.), «Дніпрянка-2»), але використовувалися в них імпортні магнетрони японського виробництва.

Існує версія про німецьке, військове походження мікрохвильовки. Нібито вперше мікрохвильова піч, під назвою Radiomissor, була розроблена німецькими вченими під час Другої світової війни. Вона навіть нібито застосовувалася в чинній німецькій армії, для розігріву продуктів харчування, але виявилася небезпечною, і від неї відмовилися. Щоправда, це, найімовірніше, - міф, адже українські та російські сайти при цьому посилаються на англомовні закордонні, а закордонні — на радянські дослідження, нібито проведені в неіснуючих російських містах Кінск і Раджастан...

Ще один міф - що "мікрохвильовки" начебто радіоактивні. Насправді вони такими не є. Мікрохвильові печі, так само як і сонце, або вогонь просто нагрівають їжу. Печі випромінюють мікрохвилі, які викликають тертя молекул води (дипольне зрушення), в результаті чого відбувається нагрівання.

Якщо ви користуєтесь "мікрохвильовкою" для приготування їжі - зичимо вам смачного! Нехай сьогоднішня "іменинниця" щоразу дарує вам приємний смак улюблених страв!
Джерело:http://ogo.ua/articles/view/2013-10-08/43656.html#.Xn-owtRwm2d

Історія створення веб-камери

   На сьогоднішній день веб-камера стала звичною і незамінною річчю у побуті та бізнесі. З допомогою веб-камер здійснюється обмін відео-інформацією у реальному часі, можна проводити дистанційні відеоконференції, використовувати в охоронній діяльності.

   Деякі сучасні моделі веб- камер оснащені апаратним і програмним забезпеченням, яке дозволяє камері самостійно працювати в якості веб-сервера, FTP-сервера, FTP-клієнта і (або) відсилати зображення електронною поштою.

   Та мало хто знає, що перша веб-камера з’явилась завдяки… каві! Перша в історії веб-камера була встановлена в Кембріджському університеті в 1991 році на кавоварці. Працівники університету таким чином могли контролювати, чи зварилася їхня кава. Основну роботу науковці виконували в лабораторії, тут же в іншій частині будівлі все і жили.

   Щоб посмакувати і підбадьоритися чашкою кави, учасникам наукового проекту потрібно було піднятися на поверх вище, де була розташована кавоварка. Але такі походи часто були не зовсім вдалими, оскільки жадану порцію кави встигали перехопити колеги.

   Потрібно було знайти вихід з цієї ситуації, і його знайшли. Лінь - це двигун прогресу. Для того, щоб дізнатися, чи є в кавоварці кава, працівнику потрібно було на своєму комп'ютері запустити клієнтське ПЗ, яке забезпечить з'єднання з сервером. В маленькому віконці на віддаленому комп'ютері з'являлося зображення в чорно-білому кольорі, яке оновлювалося три рази за хвилину.

   Вісім років по тому знаменита кавоварка була продана на інтернет-аукціоні.

Вичкін Д. 8-Б
Джерело: https://ukropchiki.com/blog/1018/istoriia-stvorennia-veb-kamery

Скільки років еспресо або історія техніки для приготування кави

 

           Більшість країн світу внесли свій вклад в розробку цих пристроїв. Перші їх моделі були небезпечні, так як іноді вибухали. Створення цих приладів послужило поштовхом до розвитку цілої бізнес-індустрії. Про що піде мова в нашій статті? Ми розповімо про історію створення кавоварок.

          Полюбивши смак кави, звареної в турці, людство зацікавилося створенням такого винаходу, яке могло б прискорити процес приготування цього напою.

На шляху до досконалості

           Створення першої в світі крапельної кавоварки приписують французькому архієпископу де Баллуа. Якщо вірити історикам техніки, подія відбулася в 1800-му році. Сучасною версією винаходу ми користуємося і сьогодні. Суть їх роботи полягає в тому, що вода в кавоварках нагрівається до 87-95°С, повільно стікає на зерна меленої кави і вони, таким чином, передають їй свій колір і аромат.

           У 1819-му році бляхар Моріз удосконалив кавоварку архієпископа де Баллуа: тепер прилад можна було перевертати. У 1827-му році була винайдена гейзерна кавоварка, конструкція якої надалі ускладнювалася й удосконалювалася. Основний принцип її роботи залишався незмінним: кава заварюється шляхом багаторазового проходження пари або гарячої води через мелену каву.           Особливий інтерес представляє конструкція вакуумної кавоварки, яка сьогодні вже не використовується. У моделі, винайденої морським інженером Нап'єром в 1840-му році, гаряча вода проходила через шар меленої кави і поверталася назад в ємність для води за рахунок вакууму, що утворився.

Дві тисячі чашок кави …

           Саме стільки могла приготувати компресорна кавоварка де Сантіаса. Не дивлячись на видатні для того часу здатності, прилад незабаром вийшов із використання. Вся справа в тому, що він був занадто громіздким і незручним. Однак свою роль в історії техніки для приготування кави зіграв. Створення такої кавоварки дало потужний поштовх винаходів в цій області.          Чи знаєте ви, скільки років напою еспресо? Роком його винаходу вважається 1901. Саме в цьому році італієць Луїджі Беццера зареєстрував патент на кавоварку для барів. Основним принципом роботи такого приладу було використання сили пари. Таким чином, почали своє існування кавярні, в яких можна було випити чашечку ароматного напою, а історія вдосконалення кавової техніки зробила ще один виток.

          Протягом довгого часу розробників хвилювали два питання: як зробити так, щоб пристрій міг видати порцію кави відразу ж після замовлення і, що потрібно зробити для того, щоб напій виходив ідеальним. У 1945-му році Ачіллес Гаггіа сконструював еспресо-машину з поршнем, завдяки якому утворений високий тиск сприяв виробництву товстого шару піни. Це поліпшило смак улюбленого всіма напою, а незабаром був відкритий секрет приготування відмінного еспресо.

 Сучасний ідеал

   Як відомо, розробникам вдалося створити ідеал.  Ним стали кавоварки і кавомашини італійського бренду DeLonghi, який славиться в усьому світі виробництвом кращої техніки для приготування кавових напоїв. Кавомашини за кілька хвилин приготують те, що ви замовили: еспресо, макіято, латте. Завдяки запатентованій системі «Автокапучіно» ви будете насолоджуватися капучино з пінкою, що нагадує тонке, але в той же час щільне мереживо.

            Варто лише натиснути на кнопку – перед вами ароматний напій.

 

Андрєєва Ксенія

 Джерело: https://delonghishop.com.ua/ua/article/skolko_let_espresso_ili_istoriya_tehniki_dlya_prigotovleniya_kofe.htm

Історія виникнення телевізора

Перший телевізор

У 20-і роки XX століття шотландський винахідник Джон Лоугі Берд експериментував з двома дисками Нипкова в надії навчитися не тільки сканувати, але і передавати зображення. Ідея його винаходу полягала в тому, щоб синхронізувати обертання двох дисків - одного скануючого, іншого - відтворює. Позаду першого диска повинен був розташовуватися фотоелемент, а позаду другого - радиолампа. Вони, в свою чергу, теж повинні були бути синхронізовані. Коли фотоелемент реєстрував більше інтенсивне світло, лампа повинна була світитися яскравіше, коли менш інтенсивний - тьмяніше.


Після низки марних спроб Джону Берд все ж вдалося домогтися синхронізації дисків Нипкова. Першим зображенням, яке він зміг відтворити за допомогою свого приладу, був мальтійський хрест, чиї обриси можна було однозначно дізнатися на відтворюється зображенні.

Одне з перших зображень переданих Бердом, яке збереглося до нашихднів

У 1923 році Джон Берд отримав патент на свій винахід, але в той час ніхто не побачив в ньому потенціалу. Не знайшовши спонсорів на подальший розвиток, Джону довелося повільно але впевнено розвивати свої ідеї самостійно. У 1928 році світу був представлений перший комерційний пристрій під назвою The Televisor. Це був великий ящик з величезним диском і екраном, який радше нагадував слухову трубку телефонів того часу, до якої треба було докладати не вухом, але оком.

The Televisor (модель 1930 р.)

Со временем разрешение картинки росло: изначальные 30 линий превратились в 38, а затем в 90 и даже в 120. Но это требовало все больших дисков, которые должны были вращаться все быстрее. Так что механические телевизоры довольно быстро достигли своего предела. Миру нужен был новый прорыв.







Джерело:https://itc.ua/articles/istoriya-televizora-ot-mehanicheskogo-yashhika-do-ultratonkoy-paneli/
Автор: Назаров Кирил

Історія виникнення холодильника

Перші спроби створити прототип сучасного холодильника були ще на початку ХІХ ст. 1803-го американський інженер Томас Мур постачав у Вашингтон вершкове масло. Позаяк воно швидко псувалося, для його перевезення він створив рефрижератор - ємність з тонких листів сталі. Їх обернув кролячими шкірками, помістив у кедрову діжу й зверху посипав льодом.

У другій половині ХІХ ст. так звані льодовики були популярні серед заможних жителів Сполучених Штатів і Європи. Утім теплоізоляцією служило не хутро кроля, а папір і тирса. Згодом у різних містах з'явилися айсмени - люди, які продавали лід. Бізнес приносив чималі прибутки, але льоду катастрофічно не вистачало.

Продаж льоду у США

1862-го французькі брати-винахідники Едмонд і Фердинанд Карре презентували на виставці в Лондоні машину для створення льоду. Пристрій був заснований на процесі абсорбції - поглинання сірчистого газу водою. За годину виробляв 200 кг льоду.

Вперше промисловий випуск холодильників налагодила 1911 року американська компанія General Electrician.

1915-го американець Альфред Меллоуз запатентував конструкцію схожу на сучасний холодильник. Це була шафа з компресором у нижній частині. Холодильники фірми Guardian Refrigerator Company були якісними, але дорогими - майже $1 тис. За 2 роки продали лише 40 приладів.

У жовтні 1921 року з конвеєра компанії General Motors сходить один з перших холодильників Frigidaire.

За 3 роки компанія Guardian увійшла до складу General Motors під назвою Frigidaire.

Реклама холодильника Frigidaire

Саме з цього часу почалося масове виробництво холодильників. Випускати їх почали й інші компанії- Kelvinator, Servel, Gibson,Liebherr.

Історія виникнення годинника Людина, яка надаремно витрачає свій час, сама не помічає, як старіє. Е.Шварц Кожного ранку ми прокидаємося під настирливі, дратівливі звуки будильника і розбігаємось, як мурашки, хто куди: хто на роботу, хто в інститут, хто в школу. Все своє життя людина звіряє за годинником, старається все робити точно і, найголовніше, вчасно. Час – це невід’ємна частина нашого життя. Основним атрибутом часу є годинник. Годинник вдома на стіні, годинник на руці, годинник в мобільному телефоні... А чи знаєте ви, як виник годинник, і хто його створив? Ще в стародавні часи люди вміли визначати час, дивлячись на зірки, яскравим прикладом цього є створений ними сонячний годинник. Один з екземплярів сонячної техніки до сьогодні знаходиться на Азовському морі, в місті Бердянськ: сонячний годинник розташований на березі моря. Він є невід’ємною частиною міста і гордістю тамтешніх мешканців. З плином часу наші предки винайшли також місячний, водяний, масляний та свічковий годинники. Їх використовували аж до XVIII ст. З приходом технічного прогресу виробництво  годинників почало стрімко розвиватися. Перший механічний годинник був винайдений ще в 1470 році. Ця модель годинника працювала від енергії пружини і механізму для запуску пристрою. Пізніше, в середині ХІХ ст., новим кроком в розвитку годинників став розвиток хрономентрів, годинникових механізмів, які дозволяли проводити точне вимірювання проміжків часу. Перший портативний годинник був винайдений в Німеччині. На ньому була лише одна стрілка і час, який він показував, був далеко не точним. Пізніше ще недостатньо відомий тоді Леонардо да Вінчі намалював ескіз механізму для годинників, що встановлювались на вежах. З початком наступного століття популярність на кишенькові годинники дуже зросла. Революційним винаходом, що започаткував цілком новий етап розвитку виміру часу, було створення першого колісного годинника. З плином часу люди хотіли мати такий винахід і у себе вдома. Перші кімнатні годинники з’явилися в ХV ст.і були досить громіздкими. Годинник приводив в рух тягар, який треба було підтягувати кожні 12 годин, а сам годинник не можна було пересувати. В 1500 році для приведення в рух годинника почали використовувати ходову пружину. У 1660-1720-х рр. в Англії було створено, а пізніше вдосконалено основні види годинників: консольні (маятникові, з пружинним ходовим механізмом), напольні (з тягарем і маятником, з’єднаним з ходовим механізмом, розташованим у верхній частині корпуса). А в 1704 році в Англії було видано патент на метод використання дорогоцінного каміння при виготовленні опорних підшипників, що зменшило зношування деталей в механізмах. Годинниковий бій також має історію, яка бере початок ще з XIV століття. На початку використовували дзвіночок, що дзвенів один раз після того, як його торкав спеціальний важілець. На вежових годинниках дзвіночок замінили на великий дзвін. У 1676 р. було створено перший годинник  з годинниковим боєм. У Парижі, в Іституті Часу, знаходиться годинник, який прийнято вважати найточнішим годинником. Це еталон часу, по цьому годиннику звіряють час у цілому світі. Найстаріший вежовий годинник в Москві – кремлівські куранти на Спаській вежі. Діаметр їх циферблату складає 6,12 метра, висота цифр 72 см, а довжина стрілки, що показує годину – 2,97 м, а хвилинної – 3,28 м. Годинник приводиться в рух трьома гирями вагою по 224 кілограми. вага маятника 32 кг. Важливе значення в сучасних розробках годинників має дизайнерське оформлення. Зараз пропонуються колекції двох напрямків – класичного і сучасного. Класичний дизайн – це повтор знаменитих зразків минулого і його різноманітна стилізація. При цьому використовують класичні матеріали: дерево, бронза або фарфор. Сучасний дизайн залежить від смаку художника, фірми. В такому випадку використовують сучасні матеріали: пластик, метал, MDF. Часу для створення годинників сучасного дизайну потрібно набагато менше, ніж на класичні. Як бачимо, історія годинників багата своїми досягненнями. Останнім часом виробники годинників не перестають тішити нас більш сучасними моделями, не забуваючи при цьому про зручний та стильний дизайн. Джерело: http://www.sokal.lviv.ua/ Короленко Єлизавета 8-Б клас

Історія винаходження фену.

Історія винаходження фену У ХIX столітті більшість європейських жінок мали дуже довге волосся і висушити їх було досить проблематично. Чого тільки не вигадували жінки! Сушили їх біля печі, на сонці, і навіть на вітру. Відомо, що ще до винаходу фенів, першими механічними прототипами приладів для сушки волосся були ... пилососи, якими обдували своє волосся в режимі реверсу. Однак, вентилятори та пилососи не виробляли тепла, а спроби висушити мокре волосся поруч із відкритим вогнем деколи закінчувалися плачевно... Рання версія приладу для сушіння волосся Фен у вигляді револьверу За легендою, перші електричні прилади для сушіння волосся з’явилися в 1900 році, коли англійський конструктор Г. Холліуелл, прийшовши додому раніше, застав свою кохану дружину за дивним заняттям — вона завмерла, засунувши голову в пічку. Чоловік прийшов у жах! Але насправді, нічого жахливого не відбувалося — вона просто-напросто сушила таким чином волосся. Наступного ж дня Холліуелл, прийшовши на роботу, запропонував керівництву свого конструкторського бюро розпочати розроблення нового приладу. У 1903 році новий винахід уже запатентували. Наскільки ж відрізнявся перший представник, від сучасних пристроїв! Судіть самі: фен-прародич важив понад трьох кілограмів і видував повітря температурою 90 градусів за Цельсієм — це був зовсім немаленький і зовсім небезпечний прилад! Саме за тепло та сухість повітря цей прилад у німецькому виконанні і отримав свою назву — «фен» (нім. Föhn) — сильний, поривчастий, теплий і сухий вітер, що дме з гір у долини. Торгова марка Fön була зареєстрована німецьким виробником електричного обладнання, компанією AEG у 1908 році. У нас, як і в усіх інших мовах пост-радянського простору, слово «фен» стало прозивним, аналогічно словам «ксерокс», «джип», «унітаз» або «кеди», які також спочатку були назвами торгових марок. Слово увійшло в нашу мову відносно недавно, в радянські часи, коли всі закордонні назви та імена обов’язково повинні були записуватися кирилицею. Таким чином, назва німецької торгової марки Fön стала записуватися російською як «Фен» (слово Fön взагалі-то повинно вимовлятися як «фьон», але через транслітерацію російська «ё» загубилася). Вже на початку 20-х років, прилади для висушування волосся масово випускалися в Америці, а в 30-ті роки з’явилися перші моделі з можливістю регулювати температуру повітря.

Джерело: https://favor.com.ua/article/12634.html

Короленко Єлизавета 8-Б клас

Історія створення праски

Є техніка, якою ми користуємось кожного дня і навіть не здогадуємось про шлях її появи.
Люди зажди хочуть виглядати охайно та красиво. Що тільки не застосовували, щоб одяг випрасувати, починаючи від каменів і закінчуючи використання розпеченого вугілля. Стародавні греки використовували підігрітий металевий стрижень, що чимось нагадував качалку. А от римляни, буквально, вибивали усі складки розігрітим молотком. Були й інші відомі способи прасування, вологий одяг клали на розігрітий сонцем камінь і придавлювали іншим каменем та чекали до повного висихання.
В Україні прасування здійснювалось досить оригінальним способом. Тканина намотувалась на так звану качалку, після чого декілька раз прокочували "рублем" (дерев'яній дошці з ручкою і поперечними ребрами).
Найвідоміший предок сучасної праски - сковорідка з вугіллям, а на заміну їй прийшла праска, в середину якої поміщалось вугілля. Для того, щоб вугілля краще горіло, по боках робили отвори, іноді через них воно випадало та псувало одяг. А от такі чавунні пристрої з'явились тільки у XVIII столітті. Щоб попрасувати одяг таким приладом, доводилось довго його тримати в печі, або на відкритому вогні. Як можете здогадатись, безпечним це не було.
З появою електрики, з'явились і перші електричні праски, було це в 1903 році. Це, звичайно, був найпростіший прототип сучасного помічника, але з того часу вони стрімко почали змінюватись та удосконалюватись, починаючи від потужності та підошви, закінчуючи додатковими функціями.

Джерело: https://lazeika.ua/istorija-pojavlenija-utjuga!.html

Федорук Єлизавета 8-В

Історія плойки

Сьогоднішній екскурс в історію ми присвятимо пристосуванням для укладання волосся. Сучасна дівчина в своєму арсеналі краси має безліч різних пристосувань - прасування, щипці, стайлери. Індустрія краси щедро підживлює наше природне бажання бути красивими. А як справа обходилося в старовину?

У 18 столітті вперше стали використовувати гарячу завивку і в якості тих самих паличок використовували гарячі розжарені металеві палички, а іноді і просто цвяхи.

Перша плойка в звичному для нас вигляді була створена в Парижі - її в 1961 році випустила компанія BaByliss. Причому пристрій стало настільки популярним, що серед французів назва BaByliss стало синонімом плойки для волосся. У 90-ті роки з'явилися перші термобігуді - їх випустила компанія Philips.
Джерело:http://beauty-review.ru/blogs/hair_care/1658/
Бірюкова Анна 8Б

Історія створення мобільного телефону

Ідея створення мобільних апаратів для зв'язку виникла у військових в середині ХХ століття. Ідеєю розробки мобільного телефону був ознаменований 1947 рік. Особливість такого пристрою була в тому, що його можна було розмістити тільки в автомобілі. Звичайно, інженерів можна зрозуміти, адже тягати апарат вагою в 40 кг навряд чи хтось погодився б. Але прогрес не стоїть на місці. І до 70-х років минулого століття такі мобільні телефони значно «скинули вагу» і зупинилися на позначці 12-14 кг. Але їх живлення все так же було прив'язане до бортових систем автомобіля. У 50-х роках Моторолла славилася своїми переносними радіостанціями, але про стільникові телефони навіть мова не йшла. Але в 1954 році в компанію прийшов молодий інженер — Мартін Купер. І в 1967 році відділ під його керівництвом випустив перші портативні рації, які почала використовувати поліція Чікаго. А через майже 20 років з початку кар'єри в Моторолла Мартін Купер зрозумів, що може створити порівняно невеликий стільниковий телефон. Протягом року, поки йшла розробка пристрою, компанія намагалася переконати Федеральну Комісію з комунікацій в необхідності виділення вільних частот для стільникового зв'язку. Влада пішла на компромісне рішення: Моторолла повинна була на практиці продемонструвати саму можливість створення таких мереж.

Випробування першого стільникового телефону відбулося 3 квітня 1973 року. Для цього на 50-поверховому будинку в Нью-Йорку була змонтована перша базова станція. Вона могла обслужити до 30 абонентів. Сам перший стільниковий телефон, створений Мартіном Купером, називався DynaTAC і важив 1,15 кг. На його передній панелі розташовувалися 12 клавіш, 10 з яких були цифровими, а дві — для виклику і припинення розмови. Ні дисплея, ні додаткових функцій не було. З тих далеких часів мобільний телефон зазнав масу змін і зараз цей апарат вагою близько 100 г дозволяє дзвонити і відправляти повідомлення, слухати радіо і музику, фотографувати і знімати відео, спілкуватися по Інтернету і багато іншого. Такий маленький пристрій вже став звичним кишеньковим комп'ютером.

Джерело: https://westele.com.ua/ua/blog/135_istoria-mobilnogo-telefona.html
Шишка Марія 8-А

Історія створення пральної машини

  Люди, які нерідко прогулювалися на кораблях в море вигадали неординарний метод прання. Вони закріплювали одяг і нечисте білизна на мотузці за допомогою вузлів і кидали їх у воду. А морські хвилі обстирывали білизна, вимиваючи з нього грязюка навпростець на ходу судна. Потужність хвиль і швидкість пливе корабля робили автоматичну дію. Безпосередньо воно стало першим головним співучасником прання в прогресивної машині.
  1851 рік. Дж. Кінг – мешканець Америки отримав патент на першу машинку для прання, має власний обертовий барабан. Вона володіла ручним приводом. І щоб прати в ній, треба було крутити ручку. Вона лягла на землю для істоти прогресивної пральної машинки.
  Переломним епізодом у пранні стало застосування мотора. Одні мотори діяли на паливі. Інші на електроенергії. 
 20-ті роки XX-го століття — баки з дерева й міді замінюються емальованими. 
 30-ті роки XX-го століття — стали вживатися зливні помпи, що працюють на електроенергії. А аналогічно таймери.
 1949р. 1-е програмне прилад. І виникла пральна машина автомат.
 50-ті роки XX-го століття — буває помічений режим механічного віджимання.
 1978р. – створена машина з впровадженням мікропроцесора.
 Початок нашого століття – машини включені в систему «розумний будинок».

Виробники пральних автомашин продовжують покращувати власні «дітища». Робляться свіжі режими прання, додаткові функції і пр нововведення. 

  В пральних машинках сучасності дискретна логіка зі вимогливо обмеженими параметрами була замінена на Fuzzy Logic (розмиту логіку). У ній вживається велика кількість характеристик, які можливо задавати та інформація, яка зчитується різними детекторами і передається в модуль управління.

Джело:https://dovidkam.com/tehnika/pralna-mashina/istoriya-stvorennya-pralnoї-mashini.html

Виконав: Влад Кваша 8 - А

історія виготовлення простого олівця

Як саме виготовляють олівці? Суміш води, глини і дрібних частинок графіту пропускається крізь вузьку металеву трубочку й виходить з неї у вигляді довгої тонкої соломини. Після сушіння, розрізання й випалу грифель занурюють у гаряче масло й віск. З деревини – зазвичай кедрової, оскільки вона легше піддається заточенню, – виготовляють рейки товщиною в піволівця, потім їх обробляють і на них вирізують жолобки. В один жолобок розміщають грифель, потім обидві половинки склеюють і стискають. Коли клей висихає, одержану заготовку розрізають на окремі олівці, яким надається певна форма. Після шліфування, фарбування й маркування, що вказує фірму-виробника, ступінь твердості грифеля та іншу інформацію, тепер уже «безшовний» олівець готовий до роботи. Іноді до одного його кінця прикріплюють стиральну гумку (ластик), яку 1858 року запатентував Хайме Лімпен з Філадельфії.

В усьому світі щорічно випускають мільярди олівців найрізноманітніших конструкцій і форм. Олівці стали універсальним інструментом для малювання й письма. Звичайним олівцем можна провести лінію завдовжки понад 50 кілометрів або написати в середньому майже 50000 слів! 

джерело:Національний технічний університет України
"Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"https://kpi.ua/1005-11  роботу виконав Красуля Ілля